Бажаю вам відчувати себе завжди щасливими! Радійте життю і смакуйте кожною його хвилиною. Вірте у себе, свої сили, свою неповторність... У вільну хвилину віддайтесь магічній силі поетичного слова...
Смакуйте це життя,
Бо іншого - не буде.
Смакуйте це життя-
Бо іншого - не є.
Бо кожен Божий день
Б'є, наче куля в груди,
А потім - як шампань.
І все воно твоє...
Смакуйте це життя!Не слухайте - нікого.
Ніхто вам не суддя,Бо наш суддя - не тут.
Є дні від сатани,А є ще дні - від Бога.
і фокус весь у тім,
Що все життя - батут.
А ти у нім - жонглер,
Циркач, сапер і ...хто ще?
У трагіка - сто лиць.
У кожного - сто доль.
Плюють у спину нам -
І аплодують площі.
Та знає тільки Бог
Про нашу справжню роль.
Життя воно - вино.
Спивайте час і день цей:
Минає швидко все,
Мов слід од журавля.
Солодкий і гіркий.
Ви- сіль в моєму серці .
У кого серце є -
Той скаже так, як я.
Марія Матіос
Очима ти сказав мені: люблю
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
Не встречайтесь с первою любовью,
Пусть она останется такой -
Острым счастьем, или острой болью,
Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит -
Все иным покажется сейчас...
Пусть хотя бы самое святое
Неизменным остается в нас.
Юлія Друніна
Прости мені оцю відвагу–не мати смутку ув очах.
Я жінка.
І для мене благо
Отак от жити – на мечах.
Іти по лезах, як по травах,
Сивіти в чорняві ночей,
І відвертать від тебе замах
Чужих очей, чужих очей.
А потім плакать, мов дитина,
Чолом уткнувшись у щоку,
Шептать нехитре і невинне:
"Нащо тобі мене таку…"
І знову думати до рана,
І попеліти від жалю,
Бо ти – моя найглибша рана.
Та – що люблю…
Марія Матіос
Любовь – волшебная страна
Я, словно бабочка к огню,
стремилась так неодолимо
в любовь – волшебную страну,
где назовут меня любимой,
где бесподобен день любой,
где б не страшилась я ненастья.
Прекрасная страна – любовь.
Ведь только в ней бывает счастье...
...Пришли иные времена, –
тебя то нет, то лжешь, не морщась.
Я поняла, любовь – страна,
где каждый человек -- притворщик.
Моя беда, а не вина,
что я наивности образчик.
Любовь – обманная страна,
и каждый житель в ней – обманщик.
Зачем я плачу пред тобой
и улыбаюсь так некстати...
Неверная страна – любовь.
Там каждый человек – предатель.
Но снова прорастет трава
сквозь все преграды и напасти.
Любовь – весенняя страна,
и только в ней бывает счастье.
Э. Рязанов
Бажаю вам відчувати себе завжди щасливими! Радійте життю і смакуйте кожною його хвилиною. Вірте у себе, свої сили, свою неповторність... У вільну хвилину віддайтесь магічній силі поетичного слова...
Смакуйте це життя,
А потім - як шампань.
І все воно твоє...
Смакуйте це життя!Не слухайте - нікого.
Ніхто вам не суддя,Бо наш суддя - не тут.
Є дні від сатани,А є ще дні - від Бога.
і фокус весь у тім,
Що все життя - батут.
А ти у нім - жонглер,
Циркач, сапер і ...хто ще?
У трагіка - сто лиць.
У кожного - сто доль.
Плюють у спину нам -
І аплодують площі.
Та знає тільки Бог
Про нашу справжню роль.
Життя воно - вино.
Спивайте час і день цей:
Минає швидко все,
Мов слід од журавля.
Солодкий і гіркий.
Ви- сіль в моєму серці .
У кого серце є -
Той скаже так, як я.
Марія Матіос
Очима ти сказав мені: люблю
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Вона прийшла непрохана й неждана,
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
Не встречайтесь с первою любовью,
Пусть она останется такой -
Острым счастьем, или острой болью,
Или песней, смолкшей за рекой.
Не тянитесь к прошлому, не стоит -
Все иным покажется сейчас...
Пусть хотя бы самое святое
Неизменным остается в нас.
Юлія Друніна
Прости мені оцю відвагу–не мати смутку ув очах.
І для мене благо
Отак от жити – на мечах.
Іти по лезах, як по травах,
Сивіти в чорняві ночей,
І відвертать від тебе замах
Чужих очей, чужих очей.
А потім плакать, мов дитина,
Чолом уткнувшись у щоку,
Шептать нехитре і невинне:
"Нащо тобі мене таку…"
І знову думати до рана,
І попеліти від жалю,
Бо ти – моя найглибша рана.
Та – що люблю…
Марія Матіос
Любовь – волшебная страна
Я, словно бабочка к огню,
стремилась так неодолимо
в любовь – волшебную страну,
где назовут меня любимой,
где бесподобен день любой,
где б не страшилась я ненастья.
Прекрасная страна – любовь.
Ведь только в ней бывает счастье...
...Пришли иные времена, –
тебя то нет, то лжешь, не морщась.
Я поняла, любовь – страна,
где каждый человек -- притворщик.
Моя беда, а не вина,
что я наивности образчик.
Любовь – обманная страна,
и каждый житель в ней – обманщик.
Зачем я плачу пред тобой
и улыбаюсь так некстати...
Неверная страна – любовь.
Там каждый человек – предатель.
Но снова прорастет трава
сквозь все преграды и напасти.
Любовь – весенняя страна,
и только в ней бывает счастье.
Э. Рязанов
Немає коментарів:
Дописати коментар